Уряд ввів обмеження на здатність капіталу, щоб перемістити країни. Приклади включають обмежень на іноземні інвестиції на фінансових ринках країни, прямі іноземні інвестиції, іноземці в підприємства або власності та вітчизняних жителів інвестицій за кордоном. Поки капіталу контролю ХХ століття були рідкістю, але багато країн потім ввів їх. Після закінчення Другої світової війни тільки Швейцарії, Канади та США прийняв відкритих капіталу режимів. Інших багатих країнах, зберігається строгий контроль і багато зробив їх жорсткої протягом 1960-х і 1970-х. Це змінилося в 1980-х і початку 90-х, коли номер, розвинутих країнах злам їх капіталу елементи керування. Модель була більш неоднозначною у країнах, що розвиваються. Латиноамериканських країн ввів їх багато боргів криза 1980-х, то злам більшість з них за наприкінці 1980 року. Азіатських країнах почали послабити їх широке капіталу елементів керування в 1980-х і зробили так швидше, в 1990-х. В розвинених країнах, там були дві головні причини, чому елементи керування капіталу були скасовані,: вільні ринки стали більш модним і фінансистів став adept на пошуку шляхів навколо елементів керування. Країни, що розвиваються пізніше виявив, що іноземного капіталу може відігравати певну роль у фінансуванні внутрішні інвестиції, від дороги в Таїланді для телекомунікаційних систем в Мексиці, і, Крім того, що фінансовий капітал часто принесла з собою цінні людського капіталу. Вони також виявили, що капіталу елементи керування не працює і мав небажаних побічних ефектів. Елементи керування Латинській Америці в 80-х не вдалося зберегти багато грошей на дому і також утримує іноземних інвестицій. Азіатських економічної кризи і столиця політ з кінця 1990-х відродила інтерес капіталу контролю, як деякі уряди країн Азії цікавиться, чи підйому елементів керування залишили їх уразливими до примх міжнародних спекулянтів, чиї гроші може текти з країни якомога його після того, як текла дюйма там був також обговорення "податок Тобіна" на короткострокові рух капіталу, запропонований James Tobin, лауреат Нобелівської премії з економіки. Навіть так, вони в основному вважається обмеженою елементи керування на короткострокові рух капіталу, зокрема рухи з країни і не навпаки ширшого процесу 20-річний глобальної фінансової та економічної лібералізації.